...Місто, де від валів — кожна вуличка, мов карамелька:
солодка, недовга й твоя; місто флірту й театру,
де впродовж сотні зим тріумфує «Циганка Аза»;
там, вперше приїхавши, губляться від своїх мам
хлопчики — дикі горішки — й ридають в свої капелюшки;
місто твоєї безвусості, де ночував на дивані старім, із якого
пружини, мов круки, вночі вилітали під ребра.[1]
Славне місто у Карпатах —
мусим, дітки, добре знати:
в межиріччі Бистриць двох —
славних і швидких річок,
що зливаються в одну...
Місто це у давнину
звалось просто Станіслав.
Тут поет Франко бував.
Його йменням й зветься місто —
гарне, світле, добре й чисте.[2]