— Чудесный портвейн! Почему ты не любишь портвейн, Остап?
— Люди говорят, коньяк полезнее, друг мой.
…
— Хорошо верить людям! Возьмем коньяк.
— И шампанское, — добавил Остап.
— Как? Разве я не заказал шампанское?
— Ты заказал, но мысленно, Ираклий.
— Бармен должен угадывать мысли клиентов!
— Если он настоящий бармен…
Бармен позеленел.
— Трудно выучиться на настоящего бармена, Остап!
— Трудно, но выучиваются.
— Выучиваются делать коньяк из портвейна и водки.
— Приятно слышать.
— Но не пить.
Бармен залился краской.
— Коньяк и шампанское — потребовал брюнет.
— Не много ли? — спросил бармен.
— Мы возьмем ещё, — успокоил русый.
— Между прочим, — заявил бармен, откупоривая бутылки, — наша профессия по нагрузкам приравнивается к труду металлургов.
— Жаль барменов, — сказал русый.
— Жаль до слез, — поддержал брюнет.
— Поможем человеку?
— Устрой, устрой его на мартен!
— Я устрою его на конвертор.
— Устрой, устрой его на конвертор, он с пелёнок бредил конверторами.
— Я воспользуюсь своими парламентскими связями. Где телефон?
— Не надо, — побледнел бармен.
— Жаль, — вздохнул Остап.
— Жаль до слёз чёрную металлургию, — всхлипнул Ираклий. — «Двое в баре, где не бывал Хемингуэй»[1]
— Чудовий портвейн! Чому ти не любиш портвейну, Остапе?
— Люди кажуть, що коньяк корисніший, друже.
…
— Добре вірити людям! Візьмемо коньяк.
— І шампанське,— додав Остап.
— Як? Хіба я не замовив шампанське?
— Ти замовив, але подумки, Іраклію.
— Бармен має вгадувати думки клієнтів!
— Якщо він справжній бармен...
Бармен позеленів.
— Важко вивчитися на справжнього бармена, Остапе!
— Важко, але вивчаються.
— Вивчаються робити коньяк з портвейну та горілки.
— Приємно чути.
— Але не пити.
Бармен зашарівся.
— Коньяк і шампанське,— замовив чорнявий.
— Чи не забагато?— спитав бармен.
— Ми візьмемо ще,— заспокоїв русявий.
— Між іншим,— заявив бармен, відкорковуючи пляшки,— наша професія за навантаженням прирівнюється до праці металургів.
— Жаль барменів,— сказав русявий.
— Жаль до сліз,— підтримав чорнявий.
— Допоможемо людині?
— Влаштуй, влаштуй його на мартен!
— Я влаштую його на конвертор.
— Влаштуй, влаштуй його на конвертор, він з колиски марив конверторами!
— Я використаю свої парламентські зв'язки,— сказав русявий.— Де телефон?
— Не треба, — зблід бармен.
— Жаль,— зітхнув Остап.
— Жаль до сліз чорну металургію, — схлипнув Іраклій.
…Поэты — натуры нежные. Могут побить. — «Легкий хлеб»